Президенту України В.Ф.Януковичу
Копія: Голові Верховної Ради України В.М.Литвину
Копія: Віце- прем’єр міністру, міністру інфраструктури України, Б.В.Колесникову
Шановний Вікторе Федоровичу! Профспілкові організації та трудові колективи державних морських портів України звертаються до Вас з проханням про прискорення реформи морської галузі, від якої залежить благополуччя десятків тисяч сімей. Як відомо, 18 морських портів підпорядковані Міністерству інфраструктури. Протягом останніх років питома вага цих підприємств у загальному вантажообігу портового комплексу України постійно зменшується з причини високих тарифів та зношеної виробничої бази. Державні порти опинилися у замкнутому колі. Вони можуть збільшити свій прибуток тільки шляхом нарощування вантажопотоків, що неможливо без модернізації та розширення потужностей. А модернізація, в свою чергу, неможлива без значних капіталовкладень. Тим часом всі причорноморські країни пішли шляхом реструктуризації та подальшої приватизації портових потужностей. Так, ще на початку 90-х Новоросійський морський торговельний порт за всіма критеріями багато в чому поступався українським конкурентам. У 1992 році підприємство було акціоноване і до 2000-го за показниками вантажообігу майже вдвічівипередило свого самого потужного конкурента — Одеський МТП. Один цей факт дає уявленняпро те, як багато втратила Україна, яка мала значно кращий стартовий майданчик для реформи. Останнім часом діяльність усіх державних морських портів України вкрай ускладнилась з-за існуючої моделі управління. Громіздка, вкрай забюрократизована система перешкоджає нормальній виробничій діяльності портів, блокує розвиток виробничої бази та залучення інвестицій, що в кінцевому підсумку призводить до втрати підприємствами конкурентоспроможності не лише у порівнянні з портами Румунії, Росії, Грузії, а й відносно приватних терміналів у самій Україні. А це в свою чергу веде до втрати вантажопотоків, падіння доходів й необхідності згортання соціальних програм колективів, скорочення робочих місць. Ні для кого не секрет, що статус державної власності накладає на підприємство серйозні обмеження. Щоб відремонтувати кран, чи купити запчастини для ремонту буксира, адміністрації держпідприємства потрібно кілька місяців на організацію й проведення тендеру. Практично неможливо сьогодні вирішувати питання масштабного розвитку виробничої бази, оформлення землевідводів, документів нерухомого майна. За даними Асоціації «Укрпорт», зволікання з реформою морегосподарського комплексу, численні конфлікти між приватними стивідорними компаніями й адміністраціями держпортів, призвели до того, що за останні 5 років Україна недоотримала 2,1 млрд. доларів США інвестицій у розвиток підприємств галузі. Саме стільки було вкладено інвесторами за вказаний період у порти Констанца, Новоросійськ, Поті і Бургас. Це дало можливість переліченим портам забрати частину вантажопотоків, котрі раніше йшли через Україну. Існуюча система управління державними портами перешкоджає формуванню гнучкої тарифної політики. В результаті компанії-вантажовласники все активніше намагаються співробітничати з приватними перевантажувальними комплексами. Таким чином вже сьогодні 40 відсотків вантажопотоку вітчизняних портів переробляються на причалах приватних компаній, котрі можуть запропонувати клієнту більш вигідні умови. На межі збитковості працюють сьогодні й ті приватні стивидорні компанії, які здійснюють свою діяльність на орендованих потужностях державних портів. Інвестор не може собі дозволити вкладати значні кошти в інфраструктуру, оскільки вона не є його власністю, а адміністрація порту робить все можливе, щоб відняти у нього якомога більшу частину прибутку. Вимоги працювати за встановленими міністерством розцінками, постійне зростання тарифів за оренду держмайна призводить до збільшення собівартості послуг цих компаній і неминучого відтоку клієнтів. Звідси – природне бажання стивідорів – отримати у власність те, що вони орендують. Закон України «Про морські порти», ухвалений Верховною Радою 3 листопада поточного року, на наш погляд, дає шанс державним підприємствам вижити в умовах ринку, ставить у рівні конкурентні умови усіх гравців вітчизняного ринку портових послуг різних форм власності. Закон про порти відкриває дорогу для інвестицій в інфраструктуру державних портів, надає інструменти для повернення втрачених і залучення нових вантажопотоків. А це в свою чергу дасть змогу зберегти соціальну базу трудових колективів, стабільні зарплати для працюючих та програми підтримки ветеранів. У зв’язку з вищевикладеним, просимо Вас, шановний Вікторе Федоровичу, взяти під свій особистий контроль та надати відповідні доручення щодо процесу реформування морських портів України, не допустити масових скорочень працівників підприємств, втрати ними робочих місць, заробітної плати, соціальних пільг обумовлених колективними договорами, забезпечити гарантії при реформуванні об’єктів соціальної інфраструктури, організації їх подальшої діяльності за існуючим профілем роботи. Профспілки та трудові колективи морських портів України готові надати Вам всебічну підтримку у цій важливій справі.
З повагою,
Голова первинної профспілкової організації Одеського морського торговельного порту | В.Н.Зайков |
Голова Профспілки робітників морського транспорту ДП «МТП «Южний» | Р.А.Герасименко |
Голова Профспілки робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту | С.О.Бризгалов |
Голова Профспілки працівників морського транспорту Миколаївького морського торговельного порту |
П.П.Прокопенко